Текст песни — Грифон — Плач Еремии

(Ю. Андрухович)

Мій пане, який нерозумний світ!..

Яка на румовище сходить журба!

Під небом, чорним, ніби графіт,

конаю в піску. І грифон з герба.

З дерев погаслих кричать граки.

Я впав з коня і програв турнір.

Тепер крізь мене ростуть гілки,

пробивши в панцирі триста дір.

Лети ж від мене, монстре знамен,

крилатий леве! Я випав з гри.

З очниці в мене цвіте ромен.

Я не мав меча. То був лютні гриф.

А ту, що чекає, що ймення мої

на грифелі пише в стотисячний раз,

крилом захисти. І замовклу її

у землю сховай від облуд і образ.

Чому ж не летиш? На вологім піску

танцюєш довкіл моїх тихих рук.

І п&#39-єш з мене довгу предвічну ріку

ти, схожий на крука. Ти майже крук.

Слова песни — Грифон — Плач Еремии